Ситуацію зі збереженням лісових насаджень, особливо Півдня та Сходу, фахівці називають критичною.  Проблеми виникли у зв’язку з відміною державної підтримки лісової галузі у 2016 році. Це призвело до катастрофічного погіршення економічних показників у лісогосподарських підприємствах Півдня і Сходу, а їхні працівники не отримують зарплатні й масово звільняються.

      Також через відсутність фінансування зупинені роботи зі створення нових захисних насаджень, не проводяться протипожежні заходи, а брак належної охорони призвів до збільшення кількості самовільних рубок. Виділення коштів з екологічних фондів обласних бюджетів не вирішують проблем в комплексі, а є лише тимчасовою підтримкою підприємств Півдня та Сходу.

     За словами лісівників, понад один мільйон гектарів високоцінних для екології та аграрного сектору лісів залишається без охорони. При цьому підтримки галузі Державним бюджетом   не заплановано.

     Як наслідок, така ситуація з часом може призвести до погіршення стану довкілля, посилення водної та вітрової ерозії, деградації сільськогосподарських угідь – насамперед, Півдня і Сходу країни. Нам потрібно шукати власні резерви – і вони є.
– Ліси Півдня і Сходу – на межі катастрофи. За кілька років ми можемо повернутися до тієї ситуації, яку наші батьки зупинили в 60­х роках, висаджуючи по 30 тисяч га лісових насаджень: у повоєнний час, коли економіка піднімалася з колін, було створено 400 тис. га лісозахисних смуг. Вони закрили ґрунти від ерозії. Ліси Півдня та Сходу – це екологічний, аграрний чинник, адже це ліси, які підвищують урожайність. Ліси Півдня – це форпост проти суховіїв, ерозії ґрунтів Якщо взяти «середню температуру» по Україні в лісовому господарстві, то вона – нормальна, але Південь – у реанімації. Такого критичного стану галузі ще не було. Немає і спільної стратегії розвитку галузі: деревообробники шукають вільний ринок, а екологи вимагають створювати нові заповідники. Це протистояння  поставило питання, чи бути лісовій галузі взагалі. Вирішити проблеми та стабілізувати ситуацію, на думку лісівників допомогло б створення Державного фонду лісового господарства, як органу, який має накопичувати кошти для вирішення питань розвитку та майбутнього галузі. Такого, які діють у країнах Європи . По приблизним підрахункам фонд може збирати у рік до одного мільярда гривень.

–      Боляче дивитися на те, що сталося з галуззю після її підпорядкування Мінагрополітики. Повне припинення фінансування стало катастрофою. Для порятунку українського лісівництва треба створити центральний фонд ведення лісового господарства, або включити лісове господарство до Програми державної підтримки АПК.  Треба зробити дві речі – знайти вихід, аби зупинити розвал, друге – створити шлях для створення фінансово­економічної системи, яка зможе працювати по всій країні. Та модель, яка є нині, – не стійка.  Є конфлікт між державою та тими, хто постійно користується лісами. Абсолютно різні підходи до бачення джерел надходження. В Україні на перше місце вийшли фіскальні інтереси, і це – зрозуміло. Але через збільшення фінансового тиску – податків на галузь, та відсутнє фінансування у нас – форс-мажор, якого не було.

          Надходження до фонду можна сформувати шляхом фінансування бюджетних програм – це перше джерело. Наступні – 5% від реалізації деревини, 50% від лісового бюджету (попенна плата), також сюди слід включити компенсацію за відчуження земель ДАФ, послуги мисливства, штрафи й 50% дивідендів на прибуток. Разом це складе один мільярд гривень, який можна розподіляти на Держлісагентство, науку, лісовпорядкування тощо. Але саме головне те, що проблему треба вирішувати негайно,адже ті захисні насадження,які були створені 50-60 років назад, сьогодні на очах всихають,знищуються пожежами,самовільними рубками,катастрофічно втрачають свої властивості.

Головний інженер Прохоров В.М.