Для України фазан є аборигенним птахом, рештки якого знаходили в городищах прадавніх людей. На кінець VIII ст. його було винищено майже скрізь, окрім дельт Дунаю і Дону. З середини XIX ст. розпочинається завезення цього птаха поміщиками у власні маєтки, звідки частина особин потрапляла на волю і створювала невеликі локальні угрупування.

              Сучасну реакліматизацію фазана на півдні України було розпочато Е. Фальц-Фейном у Асканія – Нова, де у 1887 р. в зоопарку утримувалось 19 особин. Пізніше сюди невеликими партіями завозили кавказького, семиріченського, уссурійського і румунського фазанів, котрі внаслідок схрещування створили особливу форму. В подальшому їх нащадки самостійно розселились, завдяки чому навколо заповідника «Асканія – Нова» виник осередок цього виду.

               Значна роль у поширенні фазана в Україні належить державному розпліднику «Холодна Гора» створеному в 1956 р., де за рік виростили понад 100 тис. птахів, а також фазанаріям Дніпропетровської, Закарпатської та Київської організацій УТМР. Племінне поголів’я тут формувалось за рахунок завезення спочатку семиріченського, а потім – мисливського, німецького паркового, румунського та інших фазанів. Незважаючи на їх різноманіття, с часом всюди почав домінувати мисливський фазан. В 1963 -1985 рр. фазанів різними за кількістю партіями випускали у 22 місцях України. Найбільші випуски здійснювались в Криму (від 10 до 26 тис. на рік), Миколаївський, Дніпропетровський, Одеський, Херсонській областях ( 5-20 тис.), Донецькій, Луганській, Львівській, Харківській областях ( 1- 8 тис.).

         Проведені випуски мали б забезпечити поширення фазана по всій території країни, однак повністю успішними вони виявились лише в кількох місцях на півдні. Найбільш поширеною причиною невдач слід визнати невдалий вибір угідь для випуску. Найчастіше їх придатність оцінювали за літніми умовами, але взимку, коли захисні властивості різко погіршувались, помітність яскравих птахів на тлі білого снігу, наземний спосіб життя робили фазанів особливо доступними для хижаків. Наступними причинами є недостатня і несвоєчасна підгодівля, а також випуск травмованих чи ослаблених при перевезенні і утриманні в вольєрах особин. Дуже важливими також виявились: переважання самців над  самками, розселення дрібними партіями, випасання худоби в місцях випуску, неефективна охорони від браконьєрів і здичавілих собак, вплив чиннику турбування тощо.

           Створення диких угруповань фазана у Запорізькій області розпочалось у 1948/49 рр., коли 20(12♂, 8♀) особин із заповідника «Асканія-Нова» інтродукували на острові Хортиця біля м. Запоріжжя. За два роки їх кількість на цих місцях зросла до 100 особин. Важливим поштовхом для масового розселення фазана та інших мисливських тварин стала Постанова Кабінету Міністрів УРСР «Про заходи щодо розвитку мисливського господарства України» (1950 р.). Згідно спеціального плану, з розплідника «Холодна гора» на територію області в 1959 р. було завезено 100, в 1970 р. – 330, а в 1971 р. – 600; з Димерського розплідника в 1962 р. – 140, в 1963 р. – 313, 1964 р. – 500, а в 1966 – 400 фазанів. Окрім того, в області було організовано вольєрне розведення цих птахів, в результаті чого в 1961 р. в угіддях було розселено 118, а в 1960 р. – ще 465 особин. У наступні роки розселення фазанів, до якого долучились всі, без виключення, мисливські організації різного підпорядкування стало ще жвавішим.

           Зараз на території Запорізької області функціонує 5 розплідників: у Бердянську, Пологах, Токмаку, а також у Запорізькому та Мелітопольському районах, які розводять та реалізують різним мисливським організаціям та приватним особам велику кількість птахів. Завдяки цьому, з 1981-2018 рр. в угіддях області було розселено понад 45 тис. фазанів, що сприяло швидкому заселенню ними всіх природних угідь. За даними обліків 2018 р., чисельність фазана, який мешкає в усіх адміністративних районах Запорізької області та є об’єктом регулярного полювання, складає 36132 особини.

             Наразі досить важливим завданням для мисливських організацій є не лише охорона угідь від браконьєрів, а й захист лісосмуг, очеретяних заростей та забур’янених перелогів, які не використовуються у сільському господарстві  від підпалу. Це сприятиме суттєвому зростанню чисельності фазана за нетривалий час, адже цей птах дуже потерпає в місцях нашої області від цього екологічного чинника.   

Головний мисливствознавець

ДП «Мелітопольське ЛМГ»                                                             В.А. Ніколаєв