В сучасному мисливському господарстві проблема бродячих собак набрала актуальність. Умовно бродячих собак можна поділити на три групи. Перша – повністю здичавілі собаки, які постійно живуть у лісі, полі і лише в окремих випадках (голодна зимова пора) заходять в населені пункти в пошуках харчових відходів. Друга група – бродячі собаки, кормами яких в основному є харчові відходи; більшу частину життя ці собаки проводять в населених пунктах, але часто заходять в поле чи в ліс в пошуках поживи. Не виключно, що при цьому відбуваються їх контакти з повністю здичавілими собаками, і в підсумку збільшується поголів’я останніх. Третя група – безприв’язні собаки, які населяють міста. Вони можливостей полювати за межами міст і контактувати із здичавілими собаками переважно не мають. Основну небезпеку для фауни складають перші дві групи, особливо весною, в період масового розмноження і вигодовування молодняка.

       Динаміка вживання собаками того чи іншого корму на протязі року залежить від наявності і доступності кормів. Крім сміттєвих викидів і трупів свійських тварин, вони поїдають гризунів, зайців, хижих ссавців, диких копитних, птахів і  яйця, рептилій і амфібій, риб і жуків.

          Для здичавілих собак характерні різні способи полювання: мишкування, підстерігання в засаді, переслідування, підкладання, з наступним стрибком на жертву, вистежування з наступним перехопленням або переслідування тварин, нагін на членів групи. Вибір способу полювання залежить від виду тварин, на яких проходить полювання, від кількості собак.

       В якості виводкових лігвищ бродячі собаки використовують ніші скель, труби, скирти соломи, нори, які вони самостійно риють, а також нори лисиць і борсуків. Здичавілі собаки є конкурентами лисиць і борсуків за нори, корми, територію. Полювання собак на одній території з цими тваринами створює передумови для взаємного збагачення збудниками паразитичних захворювань, спільних для цих видів.

        Причинами збільшення кількості бродячих собак є відсутність контролю за утриманням домашніх собак, наявність доступного корму (звалища, скотомогильники і т.п.), звільнення внаслідок знищення вовків екологічної ніші, яку бродячі собаки активно освоюють.

   Зменшення кількості і повного знищення бродячих собак можна досягти шляхом цілорічного відстрілу, підвищення культури ставлення людини до домашніх тварин і відповідальність за їх утриманням, створенням в системі держадміністрації спеціальної служби контролю кількості, утримання і розведення собак, або передання цих функцій відповідним органам.

 

Головний мисливствознавець                                          Ніколаєв В.А.